Конкурси

Миронівський НВК

Робота учасника районного етапу конкурсу «Класний керівник року»

2015

Анкета учасника І (районного) туру

Всеукраїнського конкурсу

«Класний керівник 2015 року»

1.    Прізвище, ім'я, по батькові    Бензик Олена Леонідівна

2.    Дата і місце народження 07.08. 1982, с. Миронівка, Шосткинського району, Сумської  області.

3.    Місце проживання  с. Миронівка, Шосткинського району, Сумської області.      __    телефон, е-mail  050-9187160

4.    Паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, адреса місця реєстрації) МВ 508057  Шосткинським МВ УДМС України в Сумській області, 22 вересня 2012  

5.    Які навчальні заклади Ви закінчили, у якому році, спеціальність за дипломом _ Глухівський державний педагогічний університет ,  2004 рік. «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література»

6.    Місце роботи (повна назва, телефон) Миронівський навчально – виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Шосткинської районної ради Сумської області._

7.    Стаж роботи: загальний       12 років

     у тому числі педагогічний      12 років

8.  Кваліфікаційна категорія       друга

9.  Звання _____________________________________________________

10. Державні  нагороди, відзнаки (обов'язково вказати рік нагородження) ______________________________________________________________

11. Клас, у якому Ви є класним керівником:   сьомий

12.    Мова викладання    українська, російська

13. Проблема (тема), над якою працюєте : « Національно-патріотичне виховання дітей та молоді на традиціях народознавства і краєзнавства».

14. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються: використання мультимедійного обладнання, проведення нестандартних класних годин.    

15. Ваше педагогічне кредо:  Не вести дітей за собою, а навчити їх самостійно вести себе по життю

                    

   23 жовтня 2012 р.                                         _____________

        

    

План

1.     Вступ

2.      Теоретична база.

3.     Опис досвіду роботи

4.     Провідна ідея досвіду.

5.     Технологія досвіду.

6.     Висновки.

7.     Список використаної літератури.

8.     Додатки.

9.1  Розробка першого уроку «В серці моїм Україна! ».

9.2 Сценарій родинного свята «Добра родина – славна Україна!»

9.3  Анкети для учнів і батьків.

  

ВСТУП

                                                                         «Серце віддаю дітям».

                                                                                 В.Сухомлинський

      Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям.  Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива!!! Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому.  

     В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб нашу учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу.
         Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.

     Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.

     Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»!

Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

     Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керів­ник — універсальна особистість. Це і вихователь, і пси­холог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

     Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже  часто  трапляється, що всі  спогади  про  школу  так  чи  інакше  пов’язані  з  іменем  класного  керівника. Якщо  ця людина  поєднує  в  собі  якості  педагога, вихователя, психотерапевта, то  саме  до  нього  звертаються  учні  зі  своїми  радощами  і  смутками, саме  він  допомагає  розв’язати  конфлікти  з  батьками  і  педагогами, його  посвячують  в  дитячі  таємниці.

         На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм, манкурство. "Педагогічна драма виховання, – за висловом академіка С.І. Гончаренка, – стрімко перетворюється на загальнонаціональну трагедію". За висловом заслуженого учителя України, ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі "відбувається процес деморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка втрачає не тільки національне, а й людське обличчя".

ТЕОРЕТИЧНА БАЗА

             Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

v формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

v формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

v прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

v виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

v утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

v формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

v забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

v виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

v формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

v формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

v розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

v формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

    Мета національно-патріотичного виховання -  виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

     Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

     У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

     У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

-  національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

- національний характер і темперамент — вічне правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;

-  національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;

- народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

- народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;

- народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

- національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

- національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;

- національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

   Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи-родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України.

ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ

Виховна проблема навчального закладу: «Національно-патріотичне виховання дітей та молоді на традиціях народознавства і краєзнавства».

Адреса досвіду: Миронівський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Шосткинської районної ради Сумської області

Автор досвіду: Бензик Олена Леонідівна, вчитель української мови та літератури

Провідна наукова ідея досвіду: виховати у майбутніх громадян України почуття обов'язку і поняття честі, патріотизму,  уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким - залежно від умов життя, удосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й як активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особи. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави

Мета досвіду: виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

Задачі:

v формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

v формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

v прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

v виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

v утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

v формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

v забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

v виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

v формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

v формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

v розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

v формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Актуальність досвіду: у сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості учнів, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. 

Новизна досвіду: сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

Результативність: забезпечення сприятливими умовами для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості, позитивна динаміка зростання рівня патріотизму в країні, зростання соціальної і трудової активності населення, його внеску до розвитку основних сфер життя, діяльності суспільства і держави, подолання екстремістських проявів окремих груп населення та інших негативних явищ, відродження духовності, соціально-економічна і політична стабільність та зміцнення національної безпеки. 

Педагогічний досвід класного керівника

Бензик Олени Леонідівни

 «Успіх приходить до того,

хто робить те,

що найбільше любить»

М.Форбс

       Я,  Бензик Олена Леонідівна, працюю в  Миронівському навчально-виховному комплексі: загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Шосткинської районної ради Сумської області    з 2003 року. Професію педагога обрала за покликом серця.

        На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах  виростає Людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.

Роботу класного керівника я розпочала в 2004 році з 7 класом. На початку роботи проводила анкетування, особисті зустрічі з кожним із батьків, щоб краще дізнатися учнів. Разом з батьками організовували спільні виїзди  на пікнік, екскурсії. Завдяки цим заходам, клас – згуртований, а найголовніше, що діти стали ближче до своїх батьків, та на прикладі їх згуртованості під час поїздок, ближче стали один до одного та до мене.  За ці роки я пройшла шлях від виховання молодших підлітків, де відбувається формування цінностей колективу, до старших підлітків, які намагаються утвердитися в колективі через органи самоврядування, через вираження своїх морально-етичних позицій. На даний момент я класний керівник сьомого класу.

В практику виховної роботи з класом впроваджую модель виховної системи, основану на ідеях педагогіки життєтворчості, яка найповніше розкриває смисл існування людини у світі.

         В чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? В роботі вважаю головним забезпечення розвитку особистості кожної дитини, її творчого потенціалу. Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного, пробудити творчі сили.

        Усвідомлюючи, що класний керівник є для підростаючого покоління духовним посередником між суспільством і дитиною, прагну створити сприятливі умови для формування особистості, внести необхідні корективи у процес виховання, скоординувати зусилля педагогів, сім’ї , соціуму. В своїй роботі керуюсь принципом:  допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності, творитиме своє життя, зростатиме духовно, творчо, інтелектуально й самовдосконалюватиметься.

       Розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника, відповідально виконую свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання учнів відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і взаємоповаги, доброзичливості та толерантності. У своїй діяльності використовую різноманітні традиційні та інноваційні форми виховної діяльності - головне, щоб вони давали бажаний результат. Серед них:

-   ділові і гри;

-   тренінги;

-   музично-історичні екскурси;

-   усні журнали;

-   турніри інтелектуальних ігор;

-   «Що?Де?Коли?»;

Робота з батьками. Сім’я

Батьки – авторитети, і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони на жаль, інколи і “не бажане” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище”.

Зрозуміло, спілкування на зборах, батьківських комітет...

Але, відверто, це малодійово. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди в школі, спілкування через учнівський щоденник. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання  родині, сім’ї. Твердо переконана, народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

А тому ж з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і Ії батьками на спільних зборах. Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як-от: «Я і моя сім’я» та інші.

Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

  Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-важливих справах. Діти разом з батьками з 5 класу постійно беруть участь в загальношкільних і класних заходах.

     Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками:, класні прес-конференції, дискусії, круглі столи, батьківські тренінги.

                                  

Залучаю батьків до проведення виховних годин, екскурсійних подорожей, загальношкільних заходів та конкурсів. До батьківських зборів готуюся ретельно та заздалегідь. Усім батькам на зборах завжди готую роздатковий матеріал:  поради батькам в друкованому вигляді.

Крім того, часто проводжу з класом психологічні тренінги, анкетування, діагностування, порівняльні анкетування у співпраці із психологом  закладу.  В кінці навчального року на урочистій виховній годині відзначаються досягнення кожного, відбувається нагородження.

         Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагну самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко адаптуватися в умовах соціальних змін.            

Моя позиція

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!

Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.

Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою 12  років тому, коли прийшла працювати до школи.

Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.

Щоб моя мрія стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:

 утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;

 формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;

 виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;

 формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;

 розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;

 виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;

 формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;

 формування творчої, працелюбної особистості;

 забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

 забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;

 формування сімейно-етичної культури.

Індивідуальний підхід

Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.

Особливу увагу я приділяю  дітям, які потребують посиленої уваги.  Метою  цього полягає – не допустити переживання цими дітьми своєї “нездатності”, не дозволити виникнення байдужості до навчання, праці; не притуплювати почуття честі та гідності.

При плануванні роботи з учнівським колективом головним я вважаю ідею особистої спрямованості виховного процесу. У центрі стоять не програми чи заходи, а саме учень. Саме його індивідуальні нахили, інтереси й здібності. Спільно з психологічною службою школи проводжу моніторинг психічного розвитку особистості. На основі індивідуального значення кожної дитини складаю психолого-педагогічну картку. Отримані результати стають предметом обговорення організації будь-якого заходу.

Важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я поклала використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату, розв’язання творчих задач.

Для реалізації даного завдання використовую активні форми роботи, такі як “Інтелектуальний марафон”, “Зірковий час”. Для виховання прагнення і здатності правильно оцінювати свої вчинки, почуття проводжу ділову гру (робота в групах) “Прийми рішення”. З великим задоволенням діти беруть участь у шкільних позакласних заходах, присвячених Новому року,  Міжнародному жіночому святу

Охорона та зміцнення здоров’я дітей

Певну роль у формуванні правильної думки про негативні якості і вчинки, у профілактиці серед учнів відіграють тематичні виховні години, при проведенні яких намагаюсь залучати учнів до активного обговорення цієї теми. З пропагандою здорового способу життя було проведено серію виховних годин, таких як-от: урок – шоу “Здоров’я – це життя, рух та красота”, година спілкування “Шкідливі звички”, на меті яких є негативний вплив алкоголю, наркотиків та нікотину на здоров’я.

Велика увага у нашій школі  приділяється розвитку фізичної культури. За ініціативою дітей і їх активною участю у підготовці, проведено “День здоров’я”, де уся школа після уроків виходила в зону відпочинку покращити своє здоров’я.

 Було проведено спортивні змагання, естафети, конкурс “Вітамінка”, “Зелений лікар”.

Після проведення таких позакласних заходів я помітила, що дівчата та хлопці стають більш зацікавленими, і мої поставлені цілі мають свої результати.

Паспорт  7  класу

Колектив сформовано  сім років назад, коли учні вперше переступили поріг школи та влилися в лави 1 класу.

У школі створена козацька республіка на чолі з Гетьманом школи. Кожного року, 14 жовтня, в день українського козацтва, школа приймає до своєї Гетьманської республіки учнів першого класу. Не виключенням був і мій клас.

Звичайно ж , як і справжні козаки учні показували свої вміння та спритність під час різних конкурсів.

       

  

Класний колектив, за розумовими здібностями дітей, вважається із середнім рівнем знань, але потенціал великий. Діти дуже енергійні, жваві, прагнуть якнайшвидше пізнати навколишній світ.  Звичайно , є багато проблем , але за роки навчання учнівський колектив міцно згуртувався. Діти ставляться одне до одного зі взаємоповагою,  допомагають однокласникам у будь-яких ситуаціях, між школярами нема вагомих суперечок, панує доброзичливість і культура поведінки.

Учні охоче беруть участь у громадському житті класу, школи, активно боліючи за власний колектив, прагнучи не відставати від діяльності  інших класів.

Учні люблять читати книжки, особливо міфи, легенди, фантастику та пригодницькі, хлопці полюбляють журнали про рибалку та футбол.

Школярі прагнуть до пізнання нового, досі їм не відомого, тому охоче слухають на виховних годинах повідомлення про аномальні явища, політичні події, історичний розвиток України.

Вивчають історію виникнення обрядів, народних свят, колядок, щедрівок, пісень.

 Знайомляться з історією, вивчають, виконують козацькі та української народні пісні, збирають пісенні матеріали своєї місцевості.

Беруть участь у народних святах: Андрія, Різдвяні свята, Ой на Івана Купала, Калиновий цвіт та інше. Цінують українські традиції.

         Завжди є активними учасниками туристичних походів школи.

 

Учні охоче трудяться, підтримуючи чистоту та порядок на шкільній території,  у приміщенні, допомагають у шкільний т

         У роботі з дітьми завжди пам’ятаю, що поганих дітей немає, треба знайти ключик до їхнього внутрішнього світу.

ПРОВІДНА ІДЕЯ ДОСВІДУ

                                                                   «Головне – привчити дітей до

                                                                   самостійної роботи, до

                                                                   впевненості у собі, до вміння,

                                                                    бажання і здатності думати».

У своїй роботі з дітьми я маю певні принципи й закони, яких повинна дотримуватись:

v Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому.

v Не зупинятися на досягнутому.

v Не потоком шумних, галасливих фраз, а щирою, невтомною працею любіть Україну.

v Мудрий не той, хто знає багато, а той, чиї знання корисні.

v Для мене важлива думка кожної дитини, незалежно від того правильна вона чи ні.

v Використання форм і методів навчання дають можливість виробити в учнів всі необхідні професійні навички в стінах школи.

v Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів.

v Бачу ціль, не бачу перепон.

v Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і дорослих, і тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними входячи в їх спосіб думання можна виховати чесних, щирих, правдолюбивих і справді вільних людей.

v Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути.

v Тільки те навчання гарне, котре стимулює розвиток, веде його за собою, а не служить просто збагаченню дитини новими відомостями, що легко входять у його свідомість.

v Праця - це все життя.

v Праця, оптимізм, постійне самовдосконалення - запорука життєвого успіху.

v Знайти вчителя неважко, знайти учня, що розділить з тобою твої знання та мрії набагато складніше.

v Підготуй учня, у якого зможеш навчитись сам.

v Не з предметом до дітей, а з дітьми - до предмета.

v Далеко не кожний стане ученим, письменником, артистом.

v Далеко не кожному призначено винайти порох, але майстром у своїй праці повинен стати кожний.

v В особистій практиці сховані таємниці простих і надійних успіхів.

v Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю - я розумію.

v Поспішайте, поспішайте приносити радість дітям, робити добро людям.

v Кожна дитина - неповторна індивідуальність.

v Зумій запалити іскорку творчості, бажання, навчи працювати точно й акуратно - пожнеш подвійний успіх, щастя творчої співпраці.

v Ніколи не зупинятися на досягнутому, бо життя - це процес, тому потрібно завжди рухатися вперед.

v «Головне - навчити дітей мислити». (Б. Брехт)

v «Доводиться бігти з усіх ніг лише для того, щоб залишитися на тому самому місці. Якщо хочеш потрапити в інше місце, потрібно бігти вдвічі швидше…»( Льюіс Керрол «Аліса у країні Чудес»)  

v Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити. (Стародавня мудрість)

З досвіду роботи маю декілька професійних секретів:

Рецепт вчительської молодості:

Систематично вживай: бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності, настій терпимості, екстракт людяності. Виконуй все це ретельно і будеш вічно молодим, вчителю.

Рецепт вчительського щастя:

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди ж гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше віри,

І все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Щоб досягти поставлених цілей використовую інтерактивні технології виховання учнів:

Використання інтерактивних технологій у вихованні молодого покоління передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі обліку обставин та відповідної ситуації.

У своїй роботі класного керівника я використовувую такі інтерактивні методи:

• мозкові штурми  «Ситуації, які потребують відповідних рішень», «Реклама: її вплив на здоров'я людини», «Проблеми підростаючого покоління сьогодні»;

• рольові ігри

• групове дослідження «Які продукти харчування є корисними для здоров'я людини?»

• круглий стіл «Шкідливі звички та їх наслідки», «Методика загартування організму»;

·        запрошення батьків на класні години, тощо.

Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу. Школярі навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною.

Виявляючи та розвиваючи  творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб. Шляхом переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я", здійснюю соціальну адаптацію дитини, а головними чинниками цього стають навчання та виховання.
Завданням кожного з нас є зробити процес навчання захоплюючим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.

ВИСНОВКИ

Свята і праведна твоя дорога.

І ти на ній чимало літ!

Ти справжній вчитель — це від Бога!

І ти не йдеш — летиш у світ!

Натхненна, справедлива, світла

Ти досягаєш висоти.

І ніби зірочка розквітла

Ведеш дітей в нові світи.

Хоч й нелегка твоя дорога,

Та серце вибрало таку.

Ти є учителем від Бога,

Хоч маєш долю нелегку,

Але живеш по правді в світі

І впевнено йдеш до мети.

Живи ж сто літ у мирі й світлі

І ніби зірочка світи!

Сучасні діти... Які вони ?

Питання про мету виховання - питання про те, якою повинна бути людина майбутнього. Якими ж головними рисами характеризується громадянин сучасної України як ідеал нової людини і, отже, як ідеал виховання?

Найголовніша риса такої людини - її всебічний розвиток, що охоплює всі істотні та нерозривно пов'язані між собою людські властивості : інтелектуальні, моральні, трудові, фізичні, естетичні( в їх найвищому вираженні). Держава передбачає забезпечення повного добробуту і вільного всебічного розвитку всіх членів суспільства через вільний розвиток кожного громадянина Батьківщини : розширення реальних можливостей для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для всебічного розвитку особи.

Сучасні діти України прагнуть бути освіченими, кваліфікованими, дисциплінованими, політично розвиненими та відданими Батьківщині. Тому завдання педагогів - виховати у майбутніх громадян України почуття обов'язку і поняття честі, уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким - залежно від умов життя . На жаль, серед сучасної молоді бракує активних організаторів, наполегливих і загартованих, здатних володіти собою та впливати на інших. Мета виховання - сформувати веселу, бадьору, підтягнуту, здатну будувати й жити, і любити життя особистість. Вона повинна бути щасливою.

Найважливіша визначальна якість громадянина вільної держави - почуття відповідальності. Воно виховується з найбільшими труднощами, але зате, якщо сформовано, впливає прогресивно на суспільні звершення. На жаль,

Отже, завдання сучасних педагогів - удосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й як активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особи. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави.

Виховання - процес різнобічний, багатоплановий, але на той же час він і єдиний, цілісний, бо різні риси та якості особи завжди пов'язані між собою і формуються не ізольовано, а у взаємних внутрішніх залежностях. Людина не виховується частинами, вона створюється синтетично всією сумою впливів, яких вона зазнає як цілісна особистість. Через це кожна складова частина чи сторона виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети.

У процесі розумового виховання учнів у них формуються ідейно-політичне переконання, моральна свідомість і поведінка, ставлення до праці, трудова культура, естетичні уявлення і поняття, засвоюються знання про людський організм та про шляхи і засоби зміцнення здоров'я.

Моральне виховання також охоплює всі сторони духовного життя особистості, воно формує певне ставлення до навчання, знань, праці, фізичної культури, а також естетичні судження і почуття в їх єдності з етичними нормами.

Завдання школи, сім'ї, громадськості - здійснювати гармонійне виховання підростаючого покоління, дбати про те, щоб розумові, моральні, трудові, естетичні і фізичні якості кожного виховання розвивалися узгоджено і ритмічно. Успішне виконання цього завдання можливе лише тоді, коли педагогічний процес у всіх своїх ланках і елементах підпорядковується загальній меті суспільного виховання.

Отже, треба ніколи не забувати!!!

Вчаться у тих, кого люб­лять!
«Ти можеш!» - повинен на­гадувати вчитель учневі.
«Він може!» - повинен нагадувати колектив.
«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.»
                                                                           В.Шаталов

Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе, і не уявляю як можна жити не бачачи ясних дитячих очей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Щербань П. Проблеми сучасної освіти. //Літературна Україна". – 13 липня 2006.
2.Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=399
3. Дзеркало–2007 (настрої і стереотипи населення України). [Електрон. ресурс] //ЦСД»Софія» [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.sofia.com.ua/page42.html
4. Як Ви ставитеся до національного свята – Дня Незалежності України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=321
5. Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські позиції[Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи[веб-сайт] - Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll
6. Який із п'ятьох зазначених чинників найбільше об`єднує або може згуртувати народ України в єдину спільноту? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/socpolls.php?cat_id=31
7. Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] - Режим доступу: //www.mon.gov.ua
8. Шкільна історія очима істориків —науковців. Матеріали Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України. — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2008 – 128 с.
9. Юхновський, І. Про ідеологію і політику Українського інституту національної пам’яті/ І. Юхновський// Дзеркало тижня. – 2007. - №40. – С 16-18.
10. Афанасьєв, А. Педагогічні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України/ А.Афанасьєв — К., 2005. — 266 с.
11. Пласт – Національна скаутська організація України[Електрон. ресурс] //Пластовий портал[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.plast.org.ua/plast/fact-list/

ДОДАТКИ

Додаток № 1.

В моєму серці Україна

Мета: Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні символи, знання Конституції; вихову­вати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання:  зображення герба, прапора, за­пис Гімну, вишиті рушники, серветки, калинові кетяги, вис­тавка книжок про Україну, виставка дитячих малюнків до теми, плакати.

Вчитель.

Я рада вас вітати у  світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий був на столі,

Щасливі були люди в нашому  селі.

Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

Бажаю, щоб зустріч була щирою.

Вчитель. Сьогодні ми з вами у нашій світлиці поведе­мо мову про найдорожче серцю кожної людини.

     Учень

              Україно моя, Україно!

Доля в тебе була не проста

Та для мене ти у світі єдина,

Матір рідна, пречиста й свята!

Хоч життя — не стежина у полі,

І буває нелегко в путі.

Ми з тобою пов'язуєм долі,

До кінця будем разом в житті.

Мій край чудовий —

Україна, тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

Багато держав є, людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина

Найкраща з усіх, то є рідна країна,

Мені ж наймиліша — моя Україна.

          Вчитель.

Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя. Рідний край... Мати і земля... Земля і мати... Це роботящі руки наших прабабусь, прадідів, бабусь, дідусів, які в тяжкі роки підняли до життя нашу землю, полили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Усе іде, народжується з чистих помислів, добра, злагоди, живе, розквітає на землі доброю правдою. Все на світі має душу. Має душу і наша земля. Народ глибоко поважає землю і називає її матір'ю.
      Учениця.

У всьому світі кожен зна:

Є батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина —

Це наша славна Україна.

Про Україну, рідний край

Ти завжди, завжди пам'ятай.

Вчитель. З давніх-давен український народ славився не тільки працелюбністю, а і своїм талантом. Могли і пісню веселу чи сумну заспівати, і танець завзятий станцювати, і на народних інструментах зіграти.

                    Сторінка перша . ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Вчитель. Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. В Конституції України у ст. 20 говориться: «Державними символами України є Держав­ний Прапор України, Державний Герб України і Держав­ний Гімн України». Символ — грецьке слово, означає «знак».

Що таке гімн?

Учениця.

Гімн — це найголовніша пісня країни. Для гімну Ук­раїни написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу.  Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну. Створення українського гімну бере початок з 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Чубинський написав вірш "Ще не вмерла Україна". Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), будучи ще й знаним композитором свого часу, захопився віршем Павла Чубинського та написав музику до нього.
Вперше національний гімн з нотами був надрукований у 1865 році, а з 1917 року він почав використовуватись як державний гімн.
       Учень.

Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій пра­пор. Кольори ці мають ще інше значення «мир» і «багатс­тво», бо народ наш є мирний і трудолюбивий. Працею в поті чола здобував він славу рідній землі. Коли ж злі воро­ги порушували спокій народу-трударя, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, перемоги.

Прапор

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх — ознака сили.

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом:

Українським в Україні.

(Н. Поклад)

Учениця.

Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю.   Нею  наші прадіди мужньо билися з числен­ними ворогами, виборювали волю для свого народу.

Герб

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

(Н. Поклад)

Сторінка друга «СВЯТИНІ УКРАЇНИ»

Вчитель. Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони — наші давні і добрі обереги.

Учениця.

 Рушник. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. З рушником зустрічали гостей . Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження., молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. Вважалося, що візерунок   вишивки оберігає від лиха та захищає від хвороб. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу. А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

Вчитель. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Учень.

ПРО ХЛІБ

— Не кидайся хлібом, він святий! —

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

— Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —

Іще до немовляти

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ,

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Учениця.

Український віночок -  є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг.
Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен кольор мав свою символіку. . Українські
дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток.
Кожна квітка у віночку щось символізувала. Безсмертник – символ здоров’я, деревій – нескореності, барвінок – життя й безсмертя людської душі, цвіт вишні і яблуні- символ материнської відданості, калина – символ краси та дівочої вроди, любисток – символ відданості, а волошка – вірності., ромашка – символ дівочої чистоти, ружа, мальви та півонії – віри, надії та любові; хміль – символ гнучкості та розуму. Мак – символ печалі та смутку.
Носити віночок починали дівчата з трьох років.

Учениця.

 Писанка - вважається символом життя, сонця, безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра і щастя. ЇЇ дарують на знак перемир’я, побажання здоров’я, застосовують як оберіг від лиха та стихій, для лікування різних недуг.

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. Україна це та країна ,де їх дуже багато.

           Учениця.

    Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю, дівочої краси, ніжності. . Завжди любили люди цілющу красуню калину,  Вона росла біля кожної хати. Калиною прикрашали весільний коровай. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди .

            Учень.

 Верба - Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Учениця.

Мальви  – це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

Учень.

Барвінок – Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

          Учениця.

Сонях –символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів... Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень...  

Учениця.

Чорнобривці – чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю.

Чорнобривців у народі називають  то жовтяки,то оксамитки,то бархатки,бо яскраві,виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих,жовтих ,оранжевих,червонясто-коричневих барв. Але найбільш поширеною стала назва чорнобривці.

     Їх назва пов ‘язана зі стародавньою легендою про майстрів-чоботарів,які виготовляли особливо гарні,святкові жіночі чобітки,що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Учень.

Волошки - це символ святості, чистоти, привітності та чемності, хлоп’ячої краси й добра. Волошки – запашна лікувальна трава із синіми квітами, сильним стійким запахом. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель. Волошки мали широке ритуальне застосування – їх клали за ікони, прикрашали хрести в церквах, святили на Маковія.

Вчитель.

Серед птахів символом є лелека.

             Учень.

Лелеки - Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

                         Сторінка третя «МОВА НАША КАЛИНОВА»

Вчитель. Згадуючи Україну, ми не можемо не сказати про мову .Наступну сторінку нашого уроку ми присвячуємо нашій мелодійній, солов'їній, неповторній українській мові.

             УКРАЇНСЬКА МОВА

Учень.

Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш — Україна,

Рідна мова — українська.

Учениця.

Мова кожного народу

Неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.

Учень.

Вивчайте мову українську.

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

Учениця.

Любіть нашу рідну мову,

Беріть до зброї рідне слово.

Ні! Не забули ще слов'яни

Шевченка заклик полум'яний!

Бо вона ж така багата, українська мова!

Неповторна і крилата, і така чудова.

Учень.

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками,

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Учениця.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

Учень.

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.

Учень.              Гумореска П. Глазового «Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші — не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: —

Покажіть Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: —

Што? Чево? Я нє понімаю.

— Люба, кухлик покажіть.

Той, що збоку смужка.

— Дакакой же кухлик здєсь,

Селі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

— На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

— У мене єсть свой язик.

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

— Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

- Як підсумок нашого уроку, хочу запропонувати невеличку вікторину.

Вікторина «Моя Україна»
Яке місто є столицею нашої держави? (Київ)
Назвіть державні символи України? (Герб, Гімн, Прапор)
Який кущ вважають народним символом України? (Калина)
На честь кого було названо місто Київ? (На честь брата Кия)
Як називається Основний Закон нашої держави? (Конституція України)
Яка мова в Україні є державною? (Українська)
Яка найбільша річка в Україні? (Річка Дніпро)
Державний Герб України – це... (Тризуб)
Якого кольору Державний Прапор України? (Синьо-жовтого)
Урочиста пісня нашої держави – це... (Гімн України)
Найвищі гори в Україні – це... (Карпати)
Що матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в дорогу? (Вишитий рушник)
З чим українці зустрічають гостей? (З хлібом-сіллю)
Як називається символ, який українки одягають на голову? (Вінок)
Яка улюблена страва українців? (Сало, борщ, вареники)
Яким був сьогоднішній урок?

 Домашнє завдання.  Придумати і намалювати герб своєї сім’ї і розповідь про те, чому він має саме такий вигляд.

Додаток № 2

Сценарій родинного свята

      Добра родина – славна Україна

Мета: виховання в учнів шанобливого ставлення до батьків, бабусь і дідусів, членів родини,вчителів, до звичаїв і побуту українського народу; формування в учнів поняття ідеалу в житті, який відповідав би кращим зразкам української  народної педагогіки.

Обладнання: зал прикрашений рушниками, символами України , на столі вироби учнів, колоски, гілки калини, коровай; великий малюнок Дерева Роду.

 У залі запрошені родини, вчителі. Звучить пісня «Веселкова»

Учитель. Дорогі діти, шановні батьки, дідусі і бабусі,вчителі!Сьогодні ми зібралися з вами на свято родини.

Родина, сім»я – це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини»,- говорить народна мудрість. Тут людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім»ї вона навчається любові  і добра, у сім»ї вона  вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам»ять свого роду.

Учні.

1.Україна – це земля наших батьків, предків.

2.Пам»ять поколінь… Це жива історія українського народу.

3. Адже з родовідної пам»яті, з любові і поваги до членів родини виростає любов до народу, до рідної мови, до землі, де ти народився і живеш.

4.Мати, мова, Батьківщина –

   Ось і вся моя родина,

    Батьківщина, мати, мова –

   Три цілющих вічних слова.

    Батьківщина, мова,  мати –

    Нас повік не роз»єднати.

Учитель. Видатний український педагог К.Ушинський писав: «Важко виразити словами те особливе, світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда». Завжди створювала затишок і лад у сім»ї жінка, тому і називали ії берегинею сімейного вогнища.

Учень. Мама! Найдорожче слово в світі.

            Де б не був ти, що б ти не робив

            Назавжди вона твій шлях освітить

            Ніжним серцем відданим тобі.

Учитель. Мама… Заплющ очі  та прислухайся. І ти почуєш ії голос. Він живе в тобі, такий знайомий,  рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли стаєш дорослим, завжди пам»ятаєш мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Учень.

Моя люба мати.

Калиновий цвіт,

В  тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі  - моє щастя

В тобі  - моя ціль.

Моє – твоє горе,

Моїм є твій біль.

Ти – мій скарб найбільший,

Ти – мій цвіт живий,

Ти – моя перлина,

Скарб мій дорогий.

Бережи мене ти

Від лихих тривог

Хай благословить тебе

З неба Господь Бог!

Учень. Мені часто доводилось стежити за мамою,та найчастіше  зір ловив ії руки. Вони завжди невпинно працювали. Немає, либонь, такого, чого б вони не вміли. Материні руки готують, печуть хліб, тістечка, годують дітей, миють посуд, доглядають за тваринами, тримають сапу на грядках, шиють, латають, обіймають, голублять, пестять.

Учень. Здається, увесь світ потребує уваги й роботи материнських рук. Вони ні коли не стомлювались і не відмовлялись.

Учень. А ви коли-небудь чули, як пахнуть материні руки?

Учень. Вони завжди чимось пахнуть: то свіжовипраною та випрасуваною білизною, то борошном і гарячим хлібом, а то кропом і петрушкою, огірками і помідорами, яблуками і медом, а то й просто осінню, весною, літом коли холодно і сніжно…

        Учитель. Діти , ми у великому боргу перед матір»ю і за пісню, і за недоспані ночі, і за натруджені руки і за все, все,  все… І зрештою, давайте зробимо ваших мам щасливими. Не робіть, мамі боляче, своїми словами і вчинками, віддячте ій за ії працю і турботу про вас. Мати – це вічність життя. Говоріть своїм мамам лагідні слова щодня, щогодини.

( діти вручають подарунки мамам, звучить пісня «Мамо» )

Учитель. Мати і батько з давніх - давен були, є і будуть два сонця гарячих, що дарують нам тепло, ласку і надію. Батько в родині – приклад для синів, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме такою є батьківська любов.

Учень.

Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

Ми тобі складаєм нині

Щире побажання,

Щоб прожив ти многії літа,

І не знав страждання

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами,

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами.

Учитель. Кожна родина – це окремий світ, з його болями, тривогами, радостями і печалями. Адже життя кожного з нас  - це ненаписана книжка. В.Сухомлинський стверджував: «  У сім»ї шліфуються  найтонші грані людини-громадянина, людини – трудівника, культурної особистості, у сім»ї закладається  коріння, з якого виростають потім гілки і плоди». Сьогодні наша зустріч – це одна із тих сходинок до нашого зближення, до родинного єднання.

Учень.

Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой нема ніде то в світі,

 Як в батька і мами

Учень.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і ненці

Добре відплатився.

 (Звучить пісня «Що посієш – те й  пожнеш»)

 Учень. Хто підмурок сім»ї тримає ? Хто закладає фундамент довговічності для родини? Безперечно , батько і мати, між якими існує злагода і гармонія, любов і взаєморозуміння.

Учень. Кожна родина має свої обереги, своїх берегинь, що бережуть рід від лиха, від всього злого. Берегині, обереги роду – це дідусі і бабусі – найстарші наймудріші люди роду. З давніх – давен в родинах так велося: слово-порада старших – то був закон для дітей.

Учень. Серед нас присутні наші дідусі, бабусі, які теплоту  батьківської любові , естафету родинних  справ передають своїм дітям. Свою любов передають нам онукам.

Цілую бабусі натруджені руки,

Що знали в житті і любов , і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

Безліч в бабусеньки з нами турбот,

Треба зварити нам борщ і компот.

Шапочку треба теплу зв»язати.

Пісню веселу нам заспівати

Учень. Наші бабусі - невтомні трудівниці Вони і шиють, і в»яжуть, І печуть смачні пиріжки. Сьогодні ми бачимо виставку їх чудових виробів. Вони вміють все, то ж зараз наші бабусі розкажуть таємниці своєї майстерності.

Учень. 

Любий добрий наш дідусю,

Ми – твої внучата,

Прибігаємо до тебе,

Щастя побажати.

Хоч твоє волосся сивиною

Густо посріблилось

Ти для нас, дітей маленьких

Другом залишився

Учень. Як говорить народне прислів»я: «Хто бабусю й дідуся має, той потіху знає». Важко сказати, яку ж роботу не могли б виконати наші бабусі і дідусі. Все в них виходить!

Учень. Слово дідуся не таке суворе і вимогливе як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи.Дідусі вміють завжди заспокоїти і дати мудру пораду.

Хто ж як не дідусь розкаже казочку про ведмедика – хвалька!

Щоб у вас бабусю, дідусю не боліли ручки,

То ми вам поможем, ваші рідні  внучки.

Учень. З давніх – давен наш український народ славився дотепним словом, веселим гумором. Для вас, любих, ми підготували веселий сюрприз

Учень1.А мій дідусь, а мій дідусь здоровий,

Учень2.А мій дідусь розумніший. Отак!

Учень3. А твій дідусь крикливий

Учень4.А твій дідусь лінивий!

Учень1.А мій дідусь,щедріший , бо твоєму позичає гроші.

Учень2.А мій дідусь хитріший. Бо часто їх не повертає.

(учень звертається до дідуся)

Учень1. Дідусю, допоможи задачу розв»язати…

Дідусь.  А ти над нею думав?

Учень1.Думав.

Дідусь.  І що ти придумав?

Учень1. Краще у тебе спитати, аніж у Юлі списати.

(Діти показують гумористичні сценки)

«Допомогли»

Гануся і Марійка йшли із школи. Якраз бабуся несла воду

-         Давайте ми вам допоможемо!

-         Прошу - радо сказала бабуся.

-         Дай я понесу - схопилася за відро Марійка

-         Ні я! – заперечила Гануся

-         Чому ти? – розсердилася Марійка.

-         А чому саме ти? – відповіла Гануся.

-         Я взяла перша – наполягає  Марійка.

-         Не дам бо я хочу - Гануся

-         Дай мені – Марійка

Бабуся чекала , чекала ,слухала-слухала, як дівчата сваряться, нарешті взяла відро і сама понесла додому. А Гануся з Марійкою цього навіть не помітили.

«Виправдався»

Хлопчик повернувся зі школи додому.

Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.

-         Це що?

-         Та це хлопці…

-         Що хлопці?

-         Скинули з мене шапку і почали у футбол грати.

-         А ти ж де був?

-         На воротях стояв!

«Відпочив»

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко лишився на господарстві, до школи не пішов. Раптом телефонний дзвінок. Данилко впізнав по голосу свою вчительку
- Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
- Тому, що він захворів
- А хто це розмовляє зі мною?
- Мій тато.

«Учнівська логіка »

- Помий, Василько, руки! Як ти підеш у школу з такими руками? - каже мати
- Та це не обов'язково.
- Як то - не обов'язково?
- Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.

«Знайомство»

У дворі школи грається першокласниця Оленка. До неї підійшов незнайомий хлопчик, який їй сподобався. Оленка вирішила познайомитись.
- Як тебе звуть? - питає.
- Данько.
- А яка у тебе сім'я?
- Я ще не жонатий.

«Мовчальники»

Була в чоловіка й жінки така звичка: коли посваряться один з одним, тиждень не розмовляють.

Прийде чоловік з роботи додому, а на столі аркуш паперу лежить, а на ньому написано: «хліб на столі, борщ і голубці в духовці, компот у погребі». Наїсться він і пише відповідь: «дякую, я їду на збори»

Одного разу приходить чоловік додому і пише дружині: «розбуди мене о шостій годині ранку, я їду у відрядження». «Добре »- відписала та.

Ранком прокинувся чоловік , а вже восьма година. Як закричить на дружину:

-         Чого не розбудила?

А дружина мовчки показує йому на ліжко. Там на подушці лежить великий аркуш паперу, а на ньому написано : «Вставай! Вже шоста година.»

Відтоді вони і кинули цю звичку.

          Учені.

Спасибі Вам , хороші наші бабусі, дідусі, татусі й мами,

Що ви тут сьогодні з нами.

Хай роки ідуть, а чоло не сивіє

Онуки ростуть, а душа молодіє.

Хай щастям і сміхом повнить ваш дім.

За ласку й турботу низький вам уклін!

Спасибі Вам, рідні, за щастя ясне,

Що дали ви світу дитятко своє.

Спасибі Вам за роботу

За руки Ваші і турботу

І вся весела дітвора

  Вам зичить щастя і добра!

Учитель. Ви бачите на плакаті – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев – буйні і розкішні. Але дерево роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам»ять роду. Знати свій родовід, зберігати про нього пам»ять – це наш обов»язок не лише перед минулим, але й перед майбутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, доти роду  людському нема переводу.

Учень.

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

Дай, Боже, нам віру і братню згоду

На довгії роки, на вічні віки!

( діти підносять хліб і сіль найстаршому представникові роду)

 Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу,

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне,

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

Учитель. Скільки гарних слів побажань, скільки цікавого ви почули від ваших рідних. Все, що залишилось на згадку від старших поколінь – їхня мудрість, поради, хатні речі – оберігають кожного з нас і звуться оберегами. Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка,- все це наша родовідна пам»ять, символи України, наші обереги, наші духовні орієнтири. Тож хай вашому роду не буде переводу!

Учень.

Вже скінчилось наше свято,

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо вам любі,

Щастя, миру і добра!

А заключним акордом нашого свята хай буде пісня!

(Звучить пісня  «Родина» )

Додаток №3.

Орієнтовний план вивчення сім'ї  учня

класним керівником

1.    Структура   сім'ї,   склад   співвідношення   поколінь   у   родині,  кількість  дітей.

2.    Батьки: вік, освіта, професія, улюблені заняття.

3.    Матеріальний добробут сім'ї, соціально-педагогічні умови.

4.    Суспільно-педагогічна      спрямованість      життя      сім'ї:      ставлення
дорослих   до   своєї   професії,   особисті   моральні   якості,   ставлення
до    виховання    дітей,    спрямованість    сімейного    виховного    впливу
батька   і   матері,   педагогічна   активність   батьків.   Які    методи
сімейного   виховання   використовують   батьки:   живи   як   живеться,
наказ,    тиск,    умовляння,    жорсткий    контроль,     вседозволеність,
переконання,    умовляння,    оберігання    від    труднощів,    задоволення
всіх бажань дитини, приклад, нотація, обмеження задоволень.

5.    Внутрішньо сімейні стосунки:

•        стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний,

•        конфліктний);

•        ставлення батьків до дітей: теплота—вимогливість, теплота - дозвіл,

•        холодність — дозвіл, холодність - вимогливість;

•        ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування, грубість,

•        егоїзм;

•        відносини між дітьми у сім'ї: діти дружать з братами і сестрами,
допомагають   їм  у   навчанні,   ворожі   стосунки,   діти   постійно
конфліктують;

•        загальна психологічна атмосфера в сім'ї: чи є у сім'ї порядок,
оптимістичний настрій; чи все робиться хаотично, залежно від настрою
будь-кого; сім'я живе емоційно бідно, замкнено; виконання домашніх
побутових справ у сім'ї: розподіл трудових обов'язків, спільне виконання
трудомістких справ, участь дитини у домашній роботі.

Анкета

для отримання загальних відомостей про дитину

1.    Прізвище, ім'я, по батькові.

2.    Чим займається дитина у вільний час?

3.    Які ігри найбільше подобаються Вашій дитині?

4.    Які види спортивних розваг найбільше любить?

5.    Як поводить себе в дитячому колективі (активна, пасивна, сором'язлива)?

6.    Які обов'язки має вдома?

7.    Які, на Ваш погляд, індивідуальні особливості дитини необхідно врахувати
на період входження в новий колектив?

Анкета

1.Чи сумлінна і слухняна дитина в сім'ї? Чи охоче вона виконує доручення батьків?

•        Постійно виявляє нестаранність і неслухняність.

•        Часто неслухняна й нестаранна.

•        Не завжди старанна і слухняна.

•        Завжди добре.

2. Якою є поведінка дитини вдома?

•        Постійно поводить себе погано, допускає грубощі, сперечається.

•        Часто поводить себе погано і на зауваження не реагує.

•        Не завжди. Дозволяє пестощі, але на зауваження не реагує.

•        Завжди добре.

3. Наскільки чуйно й турботливо ставиться дитина до батьків і близьких?

•        Постійно допускає грубощі, роздратовується через зауваження.

•        Часто виявляє грубість, черствість, егоїзм.

•        Не завжди чуйна й турботлива.

•        Чуйна, турботлива, добра.

Анкета

для виявлення самооцінки батьків з питань

формування особистості дитини

1. Як Ви вважаєте, чи правильно Ви виховуєте свою дитину?

2. Що Вам заважає правильно виховувати дитину?

3. Які якості особистості Вам вдається виховати в дитині?

4.  Які риси характеру Вам не подобаються у дитині?

5. Яку допомогу у вихованні Ви хотіли б отримати ?

Анкета для батьків

«Чи знаєте Ви один одного?»

1. Які якості Ви хочете виховати у дитині?

2. За що Ви хвалите, за що караєте дитину?

3. Як заохочуєте? Як караєте?

4. Які якості характеру Вам не подобаються?

5. Чим захоплюється Ваша дитина, її улюблене заняття?

Анкета для дітей

1. Які якості твого характеру подобаються твоїм батькам?

2. За що тебе хвалять, за що сварять і карають?

3. Як тебе заохочують  або можливо погрожують?

4. Які якості твого характеру не подобаються батькам?

5. Чим ти захоплюєшся, твоє улюблене заняття?

Анкета

для виявлення інтересів батьків до проблем виховання

1. Які доповіді і повідомлення Ви хотіли б почути на батьківських зборах?

2. Які питання Ви хотіли б обговорити на батьківських зборах?

3. Чи маєте вдома свою бібліотеку?

4. Яку пресу передплачуєте?

5. На що треба було б звернути увагу вчителю в роботі з Вашою дитиною?

                                     Анкета

для виявлення питань виховання дитини в сім'ї

1. Хто безпосередньо займається вихованням дитини в сім'ї?

2. Де найчастіше разом з дитиною проводите дозвілля: вдома, на прогулянці, кіно, туристичних походах, музеях?

3. Чи знаєте Ви друзів своєї дитини, їхніх батьків?

4. Чи приходять до Вас в гості друзі Вашої дитини?

5. Що ускладнює виховання Вашої дитини?

6. Яким методам виховання надаєте перевагу (Роз'яснення, умовляння, суворі вимоги, покарання, заохочення, дружні контакти тощо)?

Тест «Чи добрі ви батьки?»

1. Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмами радіо і телебачення на теин виховання ? Чи читаєте Ви книжки за такою тематикою?

2. Чи вважаєте провину Вашої дитини результатом упущення Вами якихось моментів у вихованні?

3. Чи є Ви з чоловіком (дружиною) однодумцями у вихованні дітей?

4. Чи приймаєте допомогу Вашої дитини в будь якій справі, навіть якщо справа

від цього не виграє?

5. Чи забороняєте Ви щось дитині й наказуєте її лише тоді, коли це цілком виправдано і необхідно?

6. Чи вважаєте Ви послідовність найголовнішим із усіх педагогічних принципів?

8. Чи вважаєте Ви, що середовище й оточення - це фактори, які суттєво впливають на виховання дитини?

9. Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру важливим фактором гармонійного розвитку дитини?

10. Як Ви вважаєте, що краще: просити про щось свою дитину чи наказати їй це зробити?

11.Якщо Вам доводиться казати дитині: "У мене немає вільного часу" або "Зачекай, доки я не закінчу роботу", чи стає Вам від цього неприємно?

За кожну позитивну відповідь поставте собі 2 бали, за відповідь "іноді" -1 бал, за негативну відповідь - 0.

Якщо Ви набрали:

менше 6 балів - справи Ваші кепські. Спробуйте негайно розпочати вивчення азів батьківського вміння виховувати;

від 7 до 14 балів - поняття про батьківські обов'язки у Вас є, але треба більше уваги і часу приділяти дітям, більше спілкуватися з ними; більше 15 балів - Ви справляєтеся зі своїми батьківськими обов'язками, але не тіште себе тим, що робите усе можливе - в цій області немає меж.

Пам*ятка для батьків

Дитина – це прекрасне створіння. Це безмежна вірність,     любов , чистота…

При спілкуванні з дитиною не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:

·        Я тисячу разів казав тобі, що…

·        Скільки разів треба повторювати…

·        Про що ти тільки думаєш…

·        Невже тобі важко запам’ятати, що …

·        Ти стаєш…

·        Ти такий же, як…

·        Відчепись, ніколи мені…

·        Чому Олена (Настя, Микола..) такі, а ти – ні..

При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:

·        Ти в мене найрозумніший (красивіший і т.д.)

·        Як добре, що в мене є ти.

·        Ти в мене молодець.

·        Я тебе дуже люблю.

·        Як ти добре це зробив, навчи й мене.

·        Дякую тобі, я тобі дуже вдячна.

·        Якби не ти, я б ніколи з цим не справилась.

1.     Безумовно приймайте свою дитину.

2.     Активно слухайте її переживання, думки.

3.     Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте.

4.     Не втручайтесь у її заняття, що їй не по плечу.

5.     Допомагайте, коли просить.

6.     Підтримуйте та відзначайте її успіхи.

Сім батьківських заповідей (за Янушем Корчаком):

1.     Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2.     Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3.     Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4.     Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати. Ви не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і п’ятдесят років.

5.     Не переймайтеся, якщо не можете чогось зробити для сина, чи доньки. Найгірше, якщо можете, а не робите.

6.     Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7.     Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.